Історія школи

Робота йшла до завершення. На допомогу будівникам прийшли  вчителі, трудові бригади, лозівська молодь. І ось вона, білокам’яна споруда, гордо розпроставивши свої крила, закрасувалася на вул. Абросімова.

Відгукнись тепер ти, рік 1965!

         31 серпня. Державна комісія оглядає новобудову і виносить вирок: не приймати. Але Андрій Михайлович Решетило вирішив по-своєму: школі бути! 1 вересня радісні голоси перших жителів середньої школи № 11 задзвеніли в її класах і залах.

Вчителі та учні з різних шкіл міста... Адміністрація школи: директор Решетило А.М., завучі - Лебеденко М.П. та Кислий А.А. зуміли майже незнайомих між собою людей згуртувати в дружний, одержимий колектив.

Майстрами педагогічної справи були такі вчителі: хімії – Лук’янченко О.І.; фізики – Зеленський О.Л., Савісько Л.В.; математики – Середа Я.М., Шевченко Е.В.,       Ляшевич Л.Г.; української мови – Косяченко Н.М., Зеленська Р.П.; російської мови – Ступіна Х.Г., Чередниченко Т.Л.; англійської мови – Лисакова С.К.; географії – Ярош В.М., Корнієнко О.М.; біології – Ковальська А.С.; історії – Базій Н.О., Сергєєв В.К.; трудового навчання – Іванець М.О.; фізичного виховання – Дзюба В.В., Семенов І.В.; початкової військової підготовки – Грубник М.Ф.; початкових класів – Таран Л.Ю., Чернікова О.М., Бабіна О.Г. та багато інших. Це вони були піонерами кабінетної системи навчання в місті. Це їх кабінети були кращими з кращих. Це вони з року в рік вдосконалювали свою майстерність, поліпшували успішність учнів, підвищували їх загальноосвітній рівень. Все це дозволило школі стати опорно – показовою в області, на   високому   рівні   в 1975 році провести всесоюзний семінар працівників освіти, на якому були присутні 40 представників з Поволжжя, Уралу, Далекого Сходу, Середньої Азії.

Вчителі української мови Косяченко Н.М. і Зеленська Р.П. стали засновниками проведення українських вечорниць. З 1969 року й досі ця традиція живе в школі. Яскрава, мальовнича, музична і обов’язково варениками.

Членами хімічного, фізичного, математичного, історичного, літературного та інших гуртків проводились грандіозні вистави, на яких вільних місць ніколи не було.

Спортсмени школи № 11 посідали не нижче другого місця на п’єдесталі пошани, кубки та дипломи і нині прикрашають спортивний зал. Проведення Малих Олімпіад п’яти колець – це ще одна традиція школи.

Роботу з молоддю очолювали ст. піонервожата Дрига Л.П. (нині пенсіонер, вчитель початкових класів Варванська Л.П.); комсорг школи, учениця 10 класу Ткаченко Л.; голова ради дружини, учениця 6 класу Клименко В. Життя в школі вирувало. Вечори, збори, КВК, диспути, конкурси, святкові ранки, вогники, зустрічі з ветеранами війни і праці, піонерські багаття, як в калейдоскопі, змінювали один одного.

 У міських заходах учні школи нікому не поступалися першими місцями. Були створені шефські бригади для роботи з молодшими школярами, тимурівські команди для допомоги інвалідам та людям похилого віку, трудові бригади для ремонту шкільних меблів, догляду за квітниками. Цим усім керували члени комітету комсомолу. Так був покладений початок самоврядуванню.

         Комсомольці школи виступили ініціаторами новорічних поздоровлень видатних людей Лозівщини, вчителів колядками та щедрівками, які склав вчитель української мови завуч Кислий А.А.,. Просто на вулицях колядники поздоровляли віршами, піснями перехожих, заходили в цехи до робітників. Часто люди не могли стримати сліз радості. Так поверталися традиції і обряди українського народу.

Великою популярністю в місті користувалися огляди художньої самодіяльності школярів. Школа № 11, не маючи перші два роки музичного керівника, займала на них перші місця. Учні 9 – 10 класів Панков А., Савенков Г., Баранов О. акомпанували хоровим колективам, ансамблям, солістам, танцюристам. Талановитих дітей було багато. Кожного намагалися помітити, дати змогу реалізувати свій талант в стіннівках, виставках, концертах.

Часто згадують колишні учні школи табір праці та відпочинку при радгоспі "Комсомолець” та колгоспі ім. Ілліча. Три тижні юнаки і дівчата допомагали колгоспникам на полях, в садах. Після робочого дня йшли на ставок купатися, а ввечері – танці, пісні, жарти, задушевні розмови навколо вогнища. Незмінним директором табору був Семенов І.В., муз керівником – Полешко А.П., вихователями – вчителі школи.

У 1977 році керівництво школою взяв на себе Ф.І. Каденко. Людина високої культури, врівноважена, організована. Його помічниками були Гулак А.В. і Ступіна Х.Г.

Протягом десяти років учні і вчителі нашої школи посідали перші місця в олімпіадах і конкурсах. До речі, в той час кількість різноманітних конкурсів була мінімальною, а найголовнішим  був "Смотр-конкурс художественной самодеятельности", і тільки учні восьмої школи могли іноді складати гідну конкуренцію нашому колективу. Відповідали за підготовку команди школи № 11 Варванська Любов Петрівна, та Полєшко Анатолій Петрович.